надсада

НАДСА́ДА, и, ж., розм.

1. Надмірне напруження сил; натуга.

— І ніч і день, і ніч і день на панщині. Чорт їх зна, як вони не виздихали від такої надсади (Кв.-Осн., II, 1956, 244);

Там, далеко внизу, хтось гукав довго, з надсадою: — Давай поро-он! (Донч., Дочка, 1950, 106).

2. Пошкодження, хвороба від великого напруження сил.

— Нехай прилетить [Дем’ян] до мене… та чи не буде йому якої від того надсади? (Кв.-Осн., II, 1956, 197).

Значення в інших словниках

1. надсада — надса́да іменник жіночого роду розм.  Орфографічний словник української мови
2. надсада — -и, ж., розм. 1》 Надмірне напруження сил; натуга. 2》 Пошкодження, хвороба від великого напруження сил.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. надсада — НАДСА́ДА, и, ж., розм. 1. Надмірне напруження сил; натуга. – І ніч і день, і ніч і день на панщині. Чорт їх зна, як вони не виздихали від такої надсади (Г. Квітка-Основ'яненко); Там, далеко внизу, хтось гукав довго, з надсадою: – Давай поро-он! (О.  Словник української мови у 20 томах
4. надсада — НАДСА́ДА розм. (ушкодження організму від надмірного напруження сил), УВЕРЕ́Д розм. Нехай прилетить (Дем'ян) до мене... та чи не буде йому якої від того надсади? (Г. Квітка-Основ'яненко).  Словник синонімів української мови
5. надсада — Надсада, -ди ж. Болѣзнь, поврежденіе отъ тяжелой работы; надорванность. 3 великою худобою животу надсада, з хорошою дружиною серденьку відрада. Чуб. V. 532.  Словник української мови Грінченка