надсада

НАДСА́ДА розм. (ушкодження організму від надмірного напруження сил), УВЕРЕ́Д розм. Нехай прилетить (Дем'ян) до мене... та чи не буде йому якої від того надсади? (Г. Квітка-Основ'яненко).

НАПРУ́ЖЕННЯ (затрата великих фізичних або душевних сил під час виконання, здійснення чого-небудь), НАПРУ́ГА, НАПРУ́ЖЕНІСТЬ, ЗУСИ́ЛЛЯ, СИЛКУВА́ННЯ рідше, НАТУ́ГА підсил., ПОТУ́ГА підсил., НАДРИ́В підсил., НАДСА́ДА підсил. розм. Від напруження у Тамари зашуміло в голові, замиготіло в очах (А. Хижняк); Дні й ночі були сповнені великої напруги й нелюдських зусиль (В. Кучер); На крутому чолі набрякла жила, виявляючи велику напруженість (М. Коцюбинський); Яць працював з надлюдською натугою (І. Франко); Робота (на ГЕС) не дуже тяжка.. в основному це керування машинами. Так звані різноробочі (різнороби) теж працюють без надриву (О. Довженко); Кінь під Богданом хропів із надсади (О. Гончар).

Значення в інших словниках

1. надсада — надса́да іменник жіночого роду розм.  Орфографічний словник української мови
2. надсада — -и, ж., розм. 1》 Надмірне напруження сил; натуга. 2》 Пошкодження, хвороба від великого напруження сил.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. надсада — НАДСА́ДА, и, ж., розм. 1. Надмірне напруження сил; натуга. – І ніч і день, і ніч і день на панщині. Чорт їх зна, як вони не виздихали від такої надсади (Г. Квітка-Основ'яненко); Там, далеко внизу, хтось гукав довго, з надсадою: – Давай поро-он! (О.  Словник української мови у 20 томах
4. надсада — НАДСА́ДА, и, ж., розм. 1. Надмірне напруження сил; натуга. — І ніч і день, і ніч і день на панщині. Чорт їх зна, як вони не виздихали від такої надсади (Кв.-Осн., II, 1956, 244); Там, далеко внизу, хтось гукав довго, з надсадою: — Давай поро-он! (Донч.  Словник української мови в 11 томах
5. надсада — Надсада, -ди ж. Болѣзнь, поврежденіе отъ тяжелой работы; надорванность. 3 великою худобою животу надсада, з хорошою дружиною серденьку відрада. Чуб. V. 532.  Словник української мови Грінченка