надсаджуватися
НАДСА́ДЖУВАТИСЯ, уюся, уєшся, недок., НАДСАДИ́ТИСЯ, саджу́ся, са́дишся, док., розм. Робити що-небудь з надмірним зусиллям, напруженням.
Надсаджуючись, підіймає Шафік.. могильний камінь і встановлює йому в головах (Тулуб, Людолови, II, 1957, 153);
// Виснажуватися фізично, втрачати сили; слабнути, знесилюватися.
Навіть надсаджувалася [Пазя] роботою, лиш аби не допустити до того, щоби взяли яку наймичку їй до помочі (Март., Тв., 1954, 319);
Машини за кілька кроків знову зупинялися у липкому, жирному багні, і люди знову надсаджувались, витягаючи їх (Собко, Шлях.., 1948, 69);
// Надмірним напруженням зусиль пошкоджувати здоров’я; підриватися.
— Та що, — кажу я, — будете самі мучитися? Віз страмний, ще надсадитеся абощо. От погодіть, я покличу людей (Фр., І, 1955, 50);
// Дуже голосно кричати, говорити, співати.
Співці надсаджувалися в пісенних змаганнях, де почувалися вже й нові мотиви про Голодний Степ (Ле, Міжгір’я, 1953, 124);
— Брехня! — надсаджувався Балика, силкуючись перекричати гамір. — Безсоромна брехня! (Тулуб, Людолови, І, 1957, 32).
Словник української мови (СУМ-11)