надсаджуватися
НАДСА́ДЖУВАТИСЯ, уюся, уєшся, недок., НАДСАДИ́ТИСЯ, саджу́ся, са́дишся, док., розм.
Дуже напружуватися, докладати надмірні зусилля, роблячи, виконуючи що-небудь.
Микола, крекчучи та надсаджуючись, попхав на тачці мої речі, а я зайняв свій “номер” (М. Коцюбинський);
Без відпочинку працювала вона, допомагаючи прибирати аул. Надсаджуючись, тягала з колодязя важкі відра води, вибивала повстяні килими щіткою (З. Тулуб);
// чим. Виснажуватися фізично, втрачати сили; слабнути, знесилюватися.
Навіть надсаджувалася [Пазя] роботою, лиш аби не допустити до того, щоби взяли яку наймичку їй до помочі (Л. Мартович);
А руки в Івана дужі, бо він зашанований. Роботою ніколи не надсаджувався;робив, та й як хотів (Л. Мартович);
// Надмірним напруженням зусиль пошкоджувати здоров'я; підриватися.
– Та що, – кажу я, – будете самі мучитися? Віз страмний, ще надсадитеся абощо. От погодіть, я покличу людей (І. Франко);
В Кочубеїв якраз навпаки, вона кладе, а він двигає. Колись вона на нього понад сили наложить, і він надсадиться. Боюся того, бо Кочубей чоловік не найгірший, жаль мені його (Б. Лепкий);
// Дуже голосно, завзято, кричати, говорити, співати.
Співці надсаджувалися в пісенних змаганнях, де почувалися вже й нові мотиви про Голодний Степ (Іван Ле);
– Брехня! – надсаджувався Балика, силкуючись перекричати гамір. – Безсоромна брехня! (З. Тулуб).
Словник української мови (СУМ-20)