надсадно
НАДСА́ДНО. Присл. до надса́дний.
Маковейчик хотів сам себе ошукати і ще деякий час надсадно кричав у трубку, лаючи свого напарника, що сидів десь на НП (Гончар, III, 1959, 56);
За чорними шибками хлюпотів дощ, якось тужно, надсадно шуміли на вітрі мокрі, обважнілі сосни (Коз., Сальвія, 1959, 121).
Словник української мови (СУМ-11)