надсильний
НАДСИ́ЛЬНИЙ, а, е. Який перевищує сили, можливості кого-, чого-небудь.
Він і справді був дуже втомлений; ноги під ним тряслися від довгого і надсильного ходу (Фр., V, 1951, 306);
Тільки Любов Прохорівна зрозуміла надсильну борню волі цього мужчини і полегшено зітхнула (Ле, Міжгір’я, 1953, 120);
// Дуже важкий, непосильний.
В антагоністичному суспільстві долею експлуатованої більшості є надсильна підневільна праця, яка спотворює людину (Ком. Укр., 11, 1960, 80);
Надія на якусь мить засмикалась на гарбі з надсильним для неї снопом (Логв., Літа.., 1960, 20).
Словник української мови (СУМ-11)