надстроковий
НАДСТРОКО́ВИЙ, ко́ва, ко́ве́. Який триває довше від обов’язкового, установленого строку.
На Волгу Повернувся старшина. На Ельбі ніс він службу надстрокову (Гонч., Вибр., 1959, 249);
// у знач,, ім. надстроко́ва́, ко́во́ї, ж. Військова служба, яка триває довше від обов’язкового, установленого строку.
— Я туляк, — пояснив шофер, — але живу тут після війни. Вже чималенько. На надстрокову залишився (Дмит., Обпалені.., 1962, 162).
Словник української мови (СУМ-11)