надстроковий
НАДСТРОКО́ВИ́Й, ко́ва́, ко́ве́.
Який триває довше від обов'язкового, встановленого строку.
На Волгу Повернувся старшина. На Ельбі ніс він службу надстрокову (І. Гончаренко);
// Який добровільно залишився на військовій службі після закінчення її обов'язкового, встановленого строку.
Гармаш був надстроковим сержантом (В. Козаченко);
// у знач. ім. надстроко́ва́, ко́во́ї, ж. Військова служба, яка триває довше від обов'язкового, установленого строку.
– Я туляк, – пояснив шофер, – але живу тут після війни. Вже чималенько. На надстрокову залишився (Л. Дмитерко).
Словник української мови (СУМ-20)