назавжди
НАЗА́ВЖДИ, присл. На все життя; навіки, навічно.
Треба попрощатися з Капрі, з морем і з скелями. Може, назавжди (Коцюб., III, 1956, 431);
[Л і д а:] Прошу не згадувати минуле. Його нема… Я викреслила назавжди (Корн., І, 1955, 141);
// розм. На всякий випадок; завжди.
За те довге парубкування в його назавжди були готові всякі балачки (Вас., II, 1959, 47).
◊ Раз [і] наза́вжди див. раз.
Словник української мови (СУМ-11)