називання

НАЗИВА́ННЯ, я, с. Дія за знач. назива́ти.

Слова служать для називання предметів і явищ дійсності, але самі назви ще не становлять мовлення (Рад. психол. наука.., 1958, 232).

Значення в інших словниках

1. називання — назива́ння іменник середнього роду  Орфографічний словник української мови
2. називання — -я, с. Дія за знач. називати.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. називання — НАЗИВА́ННЯ, я, с. Дія за знач. назива́ти. – Пишуть над твоїми образами грецькі словеса, а ти мовчиш? Хіба не відаєш, що творення і називання – єдині суть (П. Загребельний); Слова служать для називання предметів і явищ дійсності, але самі назви ще не становлять мовлення (з наук. літ.).  Словник української мови у 20 томах