найгірше

НАЙГІ́РШЕ, НАЙГІ́РШ, присл.

1. Присл. до найгі́рший.

Найгірш удову мучило безсоння — вона бралася плакати якимись скудними, старечими слізьми (Вовчок, І, 1955, 314);

Обличчю князя найгірш додавало лютості високе чоло з глибокою морщиною між очима (Стор., 1, 1957, 371);

— Почав я банувати. А найгірше за Марією… (Коцюб., І, 1955, 141).

2. Найвищ. ст. до пога́но 2.

Найгірш діло стоїть в нас з англійськими авторами, бо сю мову дуже мало хто знає (Л. Укр., V, 1956, 25);

// у знач. присудк. сл. Найважче в якому-небудь відношенні.

Дощ мрячив, то й найгірше було тим, що сиділи зверху возів (Кобр., Вибр., 1954, 202);

Найгірше Олені приладилося зимою, коли майже кожен день чулося від дочки: — Мамо, в мене горло болить (Тют., Вир, 1964, 26).

Значення в інших словниках

1. найгірше — найгі́рше прислівник незмінювана словникова одиниця  Орфографічний словник української мови
2. найгірше — найгірш, присл. 1》 Присл. до найгірший. 2》 Найвищ. ст. до погано 2). || у знач. присудк. сл.Найважче в якому-небудь аспекті.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. найгірше — НАЙГІ́РШЕ, НАЙГІ́РШ, присл. 1. Присл. до найгі́рший. Найгірш удову мучило безсоння – вона бралася плакати якимись скудними, старечими слізьми (Марко Вовчок); Обличчю князя найгірш додавало лютості високе чоло з глибокою морщиною між очима (О.  Словник української мови у 20 томах
4. найгірше — НАЙБІ́ЛЬШЕ (НАЙБІ́ЛЬШ рідше) (щодо максимально можливого вияву інтенсивності якоїсь дії), НАЙДУ́ЖЧЕ, НАЙСИЛЬНІ́ШЕ, ЯКНАЙБІ́ЛЬШЕ підсил., ЩОНАЙБІ́ЛЬШЕ підсил.  Словник синонімів української мови