найгірший

НАЙГІ́РШИЙ, а, е.

1. Найвищ. ст. до пога́ний 1 — 6.

Господар найгіршою пашею годував ослюка (Март., Тв., 1954, 183);

— І нічого страшного..і — ще лагідніше казала вчителька, — душею він добрий, і в школі зовсім не найгірший… (Гончар, Бригантина, 1973, 100);

[Єпископ:] Є таємниці й в інших вірах. [Семпроній:] Знаю, але, на жаль, про ваші таємниці найгірша слава йде (Л. Укр., II, 1951, 473).

2. Те саме, що найбі́льший.

Мій краю! за тебе прийнять не лякаюсь Найгіршого лиха (Крим., Вибр., 1965, 65).

Значення в інших словниках

1. найгірший — найгі́рший прикметник, найвищий ступінь  Орфографічний словник української мови
2. найгірший — [найг’іршией] м. (на) -шому/-ш'ім, мн. -ш'і  Орфоепічний словник української мови
3. найгірший — -а, -е. 1》 Найвищ. ст. до поганий 1-6). 2》 Те саме, що найбільший.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. найгірший — НАЙГІ́РШИЙ, а, е. 1. Найвищ. ст. до пога́ний 1–6. Господар найгіршою пашею годував ослюка (Л. Мартович); – І нічого страшного .. і, – ще лагідніше казала вчителька, – душею він добрий, і в школі зовсім не найгірший... (О.  Словник української мови у 20 томах