наймичка

НА́ЙМИЧКА, и, ж. Жін. до на́ймит 1.

Вранці Марко до наймички Ручки простягає І мамою невсипущу Ганну величає… (Шевч., І, 1963, 314);

Пішла я на заробітки в город; стала в одних панів за наймичку (Вовчок, І, 1955, 86);

Недалечко жив козак Соломко. Була у нього в наймичках уже літня жінка (Ів., Тарас, шляхи, 1954, 366).

Значення в інших словниках

1. наймичка — на́ймичка іменник жіночого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. наймичка — [наймиечка] -чкие, д. і м. -миец':і, р. мн. -чок  Орфоепічний словник української мови
3. наймичка — -и. Жін. до наймит 1).  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. наймичка — НА́ЙМИЧКА, и, ж. Жін. до на́ймит 1. Вранці Марко до наймички Ручки простягає І мамою невсипущу Ганну величає... (Т. Шевченко); Пішла я на заробітки в город; стала в одних панів за наймичку (Марко Вовчок); Недалечко жив козак Соломко. Була у нього в наймичках уже літня жінка (О. Іваненко).  Словник української мови у 20 томах
5. наймичка — СЛУЖНИ́ЦЯ (у феодальному та буржуазному суспільстві — жінка, яка прислуговує в домі магната, поміщика, буржуа і т. ін.), СЛУЖЕБКА розм., СЛУ́ЖКА заст., ПРИСЛУ́ГА заст., ПОСЛУ́ГА заст., ДІ́ВКА заст., ЧЕЛЯ́ДНИЦЯ іст., ПОСЛУГА́ЧКА діал.  Словник синонімів української мови
6. наймичка — На́ймичка, -чки, -чці; -мички́, -чо́к  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
7. наймичка — Наймичка, -ки ж. Наемница, наемная работница. Чи я в тебе, мій миленький, за наймичку робила? н. п.  Словник української мови Грінченка