накатаний
НАКА́ТАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до наката́ти 1 — 3.
Вдяглася кригою ріка, лягла через неї дорога, накатана саньми (Літ. газ., 20.1 1939, 1);
// у знач. прикм. Утрамбований, укочений, утоптаний (про дорогу, колію і т. ін.).
Машина рушила і, зразу набравши швидкості, помчала по м’якій, накатаній дорозі (Коп., Земля.., 1957, 37).
Словник української мови (СУМ-11)