накладатися

НАКЛАДА́ТИСЯ, а́ється, недок.

1. Лягаючи зверху, покривати собою що-нсбудь.

*Образно. На гомін, навіть — на галас людський наклався такий зойк, якого хлопець уперше почув у житті (Ле, Хмельницький, І, 1957, 5);

// Надіватися на що-небудь.

— Треба наперсток собі купити. Тільки на який палець його накладається? (Мак., Вибр., 1954, 180).

2. розм. Наїдатися досхочу.

З-під гарби долітав один і той же звук, який дражнив усіх: то Охрім вишкрібав ложкою казанок. — А ніяк не накладешся! — вилаяв його Латочка (Тют., Вир, 1964, 83).

3. Пас. до наклада́ти 1 — 5, 8.

Значення в інших словниках

1. накладатися — наклада́тися дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. накладатися — -ається, недок. 1》 Лягаючи зверху, покривати собою що-небудь. || Надіватися на що-небудь. 2》 розм. Наїдатися досхочу. 3》 Пас. до накладати 1-5), 8).  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. накладатися — НАКЛАДА́ТИСЯ, а́ється, недок., НАКЛА́СТИСЯ, деться, док. 1. Лягаючи зверху, покривати собою що-небудь. * Образно. На гомін, навіть – на галас людський наклався такий зойк, якого хлопець уперше почув у житті (Іван Ле); // Надіватися на що-небудь.  Словник української мови у 20 томах