налупитися

НАЛУПИ́ТИСЯ, луплю́ся, лу́пишся; мн. налу́пляться: док., розм.

1. Дзьобом пробити шкаралупу; наклюнутися.

Вже як налупилось, то й вилупиться (Номис, 1864, № 1341).

2. Вивестися, вилупитися (про пташенят);

// вульг. Народитися (про дітей).

3. вульг. Те саме, що наї́стися.

Налупивсь, як рябко дерті (Сл. Гр.).

Значення в інших словниках

1. налупитися — налупи́тися дієслово доконаного виду розм.  Орфографічний словник української мови
2. налупитися — -луплюся, -лупишся; мн. налупляться: док., розм. 1》 Дзьобом пробити шкаралупу; наклюнутися. 2》 Вивестися, вилупитися (про пташенят). || вульг. Народитися (про дітей). 3》 вульг. Те саме, що наїстися.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. налупитися — НАЛУПИ́ТИСЯ, луплю́ся, лу́пишся; мн. налу́пляться: док., розм. 1. Дзьобом пробити шкаралупу; наклюнутися. Вже як налупилось, то й вилупиться: колись таки дождемось! (Номис). 2. Вивестися, вилупитися (перев. про пташенят).  Словник української мови у 20 томах
4. налупитися — НАЇ́СТИСЯ чого і без додатка (повністю задовольнити потребу в їжі), НАСИТИ́ТИСЯ чим і без додатка, НАЖЕ́РТИСЯ підсил. вульг., НАПХА́ТИСЯ підсил. розм., НАБУ́ХАТИСЯ підсил. вульг., НАЛО́ПАТИСЯ підсил. вульг., НАПЕ́РТИСЯ підсил. вульг.  Словник синонімів української мови
5. налупитися — Налупитися, -плю́ся, -пишся гл. 1) Налупиться. Вже як налупилось, то й вилупиться. Ном. № 1341. 2) Нажраться. Налупивсь, як рябко дерти. Мнж. 166.  Словник української мови Грінченка