налупити

НАЛУПИ́ТИ, луплю́, лу́пиш; мн. налу́плять; док., перех., розм.

1. Знімаючи шкаралупу, кірку і т. ін., очистити в якій-небудь кількості.

2. Висидіти (про птахів);

// вульг. Народити (про людей).

— Помрете, й сліду по вас не зостанеться. Налупили дітей, та що з того? (Л. Янов., І, 1959, 347).

3. розм. Сильно побити кого-небудь.

Хотів [Микита] вискочити з рову та й скільки духу гнати, не озираючись. Побоявся тільки, щоб панич не наздогнав та не налупив (Вас., І, 1959, 269).

Значення в інших словниках

1. налупити — налупи́ти дієслово доконаного виду розм.  Орфографічний словник української мови
2. налупити — див. побити  Словник синонімів Вусика
3. налупити — -луплю, -лупиш; мн. налуплять; док., перех., розм. 1》 Знімаючи шкаралупу, кірку і т. ін., очистити в якій-небудь кількості. 2》 Висидіти (про птахів). || вульг. Народити (про людей). 3》 розм. Сильно побити кого-небудь.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. налупити — НАЛУПИ́ТИ, луплю́, лу́пиш; мн. налу́плять; док., розм. 1. чого. Знімаючи шкаралупу, кірку і т. ін. з чого-небудь очистити в якійсь кількості. І взяв собі Яків сирого кия тополевого, і мігдалового, і каштанового, і налупив з них білих лушпин (Біблія. Пер.  Словник української мови у 20 томах
5. налупити — ВИСИ́ДЖУВАТИ (про птахів — сидячи на яйцях, плодити пташенят), ВИВО́ДИТИ, НАСИ́ДЖУВАТИ, ВИЛУ́ПЛЮВАТИ, ЛУПИ́ТИ розм. — Док.: ви́сидіти, ви́вести, насиді́ти, ви́лупити, налупи́ти. Зозуля.. не в'є гнізда, не висиджує писклят (В.  Словник синонімів української мови
6. налупити — Налупити, -плю́, -пиш гл. Начистить.  Словник української мови Грінченка