налупити

налупи́ти

-луплю, -лупиш; мн. налуплять; док., перех., розм.

1》 Знімаючи шкаралупу, кірку і т. ін., очистити в якій-небудь кількості.

2》 Висидіти (про птахів).

|| вульг. Народити (про людей).

3》 розм. Сильно побити кого-небудь.

Значення в інших словниках

1. налупити — налупи́ти дієслово доконаного виду розм.  Орфографічний словник української мови
2. налупити — див. побити  Словник синонімів Вусика
3. налупити — НАЛУПИ́ТИ, луплю́, лу́пиш; мн. налу́плять; док., розм. 1. чого. Знімаючи шкаралупу, кірку і т. ін. з чого-небудь очистити в якійсь кількості. І взяв собі Яків сирого кия тополевого, і мігдалового, і каштанового, і налупив з них білих лушпин (Біблія. Пер.  Словник української мови у 20 томах
4. налупити — ВИСИ́ДЖУВАТИ (про птахів — сидячи на яйцях, плодити пташенят), ВИВО́ДИТИ, НАСИ́ДЖУВАТИ, ВИЛУ́ПЛЮВАТИ, ЛУПИ́ТИ розм. — Док.: ви́сидіти, ви́вести, насиді́ти, ви́лупити, налупи́ти. Зозуля.. не в'є гнізда, не висиджує писклят (В.  Словник синонімів української мови
5. налупити — НАЛУПИ́ТИ, луплю́, лу́пиш; мн. налу́плять; док., перех., розм. 1. Знімаючи шкаралупу, кірку і т. ін., очистити в якій-небудь кількості. 2. Висидіти (про птахів); // вульг. Народити (про людей). — Помрете, й сліду по вас не зостанеться.  Словник української мови в 11 томах
6. налупити — Налупити, -плю́, -пиш гл. Начистить.  Словник української мови Грінченка