налучатися

НАЛУЧА́ТИСЯ, а́юся, а́єшся, недок., НАЛУЧИ́ТИСЯ, чуся, чишся, док., розм.

1. Випадково з’являтися, приходити, заходити і т. ін.

Обступили [собаки] її кругом і, не налучись на той час дід Улас, певно, розірвали б (Мирний, IV, 1955, 238).

2. Націлюватись на кого-, що-небудь.

Ото він прикравсь та рушницею налучається на качки (Сл. Гр.).

Значення в інших словниках

1. налучатися — налуча́тися дієслово недоконаного виду розм.  Орфографічний словник української мови
2. налучатися — -аюся, -аєшся, недок., налучитися, -чуся, -чишся, док., розм. 1》 Випадково з'являтися, приходити, заходити і т. ін. 2》 Націлюватись на кого-, що-небудь.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. налучатися — НАЛУЧА́ТИСЯ, а́юся, а́єшся, недок., НАЛУ́ЧИТИСЯ, чуся, чишся, док., розм. 1. Випадково з'являтися де-небудь, приходити, заходити і т. ін. кудись. Обступили [собаки] її кругом і, не налучись на той час дід Улас, певно, розірвали б (Панас Мирний).  Словник української мови у 20 томах
4. налучатися — НАГОДИ́ТИСЯ (прийти, прибути куди-небудь, з'явитися десь непередбачено, випадково, але до речі, вчасно або навпаки — не до речі для того, до кого хтось прийшов, кому хтось зустрівся), НАХОПИ́ТИСЯ розм.; ТРА́ПИТИСЯ, ПІДВЕРНУ́ТИСЯ розм., НАВЕРНУ́ТИСЯ розм.  Словник синонімів української мови