намерзлий

НАМЕ́РЗЛИЙ, а, е.

1. Дієпр. акт. мин. ч. до наме́рзнути.

Він [лось] поворушив спідньою губою з намерзлими на ній льодяними бурульками (Гжицький, Чорне озеро, 1961, 50).

2. у знач. прикм. Покритий льодом.

Он уже й світ бовваніє надворі, білуваті смуги пробиваються крізь намерзлі шибки в хату (Мирний, IV, 1955, 299);

Стоять намерзлі дерева. Тремтить береза, віти клонячи (Ю. Янов., V, 1959, 84).

3. у знач. прикм. Який довго мерз на морозі, холоді.

Намерзла та наморена, вона лягала на вогке ліжко.. і вставала, наче після якої хвороби (Л. Янов., І, 1959, 283).

Значення в інших словниках

1. намерзлий — наме́рзлий дієприкметник  Орфографічний словник української мови
2. намерзлий — -а, -е. 1》 Дієприкм. акт. мин. ч. до намерзнути. 2》 у знач. прикм. Покритий льодом. 3》 у знач. прикм. Який довго мерз на морозі, холоді.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. намерзлий — НАМЕ́РЗЛИЙ, а, е. 1. Дієпр. акт. до наме́рзнути 1. Він [лось] поворушив спідньою губою з намерзлими на ній льодяними бурульками (В. Гжицький); Арсен .. теплою долонею зігнав з брів і вій шорсткий намерзлий сніг (В.  Словник української мови у 20 томах
4. намерзлий — Наме́рзлий, -а, -е 1) Мерзлый, замерзшій. 2) Намерзшій сверху льдомъ, снѣгомъ. У вікна, крізь намерзлі шибки, ледве-ледве пробивався світ. Мир. Пов. І. 114.  Словник української мови Грінченка