наметаний

НАМЕ́ТАНИЙ¹, а, е.

1. Дієпр. пас. мин. ч. до намета́ти¹.

Як ваблять зір — вечірня даль. Стоги наметані, високі! (Шер., Дорога.., 1957, 96).

2. у знач. прикм. Досвідчений, добре натренований (про руки, очі і т. ін.).

Наметаним оком Теодосій швидко оглядає табір (Хижняк, Д. Галицький, 1958, 565).

НАМЕ́ТАНИЙ², а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до намета́ти².

Значення в інших словниках

1. наметаний — наме́таний 1 дієприкметник накиданий; досвідчений наме́таний 2 дієприкметник позначений стібками  Орфографічний словник української мови
2. наметаний — див. бувалий  Словник синонімів Вусика
3. наметаний — I -а, -е. 1》 Дієприкм. пас. мин. ч. до наметати I. 2》 у знач. прикм. Досвідчений, добре натренований (про руки, очі і т. ін.). II -а, -е. Дієприкм. пас. мин. ч. до наметати II.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. наметаний — НАМЕ́ТАНИЙ¹, а, е. 1. Дієпр. пас. до намета́ти¹ 1. Як ваблять зір – вечірня даль, Стоги наметані, високі! (М. Шеремет); Наметане сіно. 2. у знач. прикм. Досвідчений, добре натренований (про руки, очі і т. ін.).  Словник української мови у 20 томах