наметаний
НАМЕ́ТАНИЙ¹, а, е.
1. Дієпр. пас. до намета́ти¹ 1.
Як ваблять зір – вечірня даль, Стоги наметані, високі! (М. Шеремет);
Наметане сіно.
2. у знач. прикм. Досвідчений, добре натренований (про руки, очі і т. ін.).
Обстоюючи для перекладача певну свободу руху, розуміючи його, як поета-творця, а не літературного лише техніка з наметаним оком та добре вправленою рукою, я зовсім не хочу обнижати вимог, які до перекладача ставляться (М. Зеров);
Наметаним оком Теодосій швидко оглядає табір (А. Хижняк);
Жодна лісова пригода не уникне наметаного погляду патрульної вахти служби охорони й захисту лісу (з газ.).
НАМЕ́ТАНИЙ², а, е.
Дієпр. пас. до намета́ти².
Наметаний білими нитками.
Словник української мови (СУМ-20)