наметати

НАМЕТА́ТИ¹, намета́ю, намета́єш і наме́чу, наме́чеш, док., що.

1. Накидати в одне місце в певній кількості чого-небудь.

– Ферапонте, зараз мені перекидати гній поза стайню! Наметав купу перед дверима (М. Коцюбинський);

Наметав раз .. медвідь колоддя на зимівлю (К. Гриневичева).

2. Народити у певній кількості (про тварин).

А Львиця так Свині сказала: – Ти наметала Десяток поросят, а я одно – львеня [левеня] (Л. Боровиковський);

Все обліпили Грона блакитних і жовтих кульок, наче якась велетенська риба наметала патріотичну ікру (Л. Костенко).

НАМЕТА́ТИ² див. наме́тувати.

Значення в інших словниках

1. наметати — намета́ти 1 дієслово доконаного виду зшити намета́ти 2 дієслово доконаного виду накидати; народити — про тварин  Орфографічний словник української мови
2. наметати — I наметаю, наметаєш і намечу, намечеш, док., перех. 1》 Накидати в одне місце у певній кількості чого-небудь. 2》 Народити у певній кількості (про тварин). II див. наметувати.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. наметати — НАМЕТА́ТИ¹, намета́ю, намета́єш і наме́чу, наме́чеш, док., перех. 1. Накидати в одне місце у певній кількості чого-небудь. — Ферапонте, зараз мені перекидати гній поза стайню! Наметав купу перед дверима (Коцюб., II, 1955, 396).  Словник української мови в 11 томах