наметати

намета́ти

I наметаю, наметаєш і намечу, намечеш, док., перех.

1》 Накидати в одне місце у певній кількості чого-небудь.

2》 Народити у певній кількості (про тварин).

II див. наметувати.

Значення в інших словниках

1. наметати — намета́ти 1 дієслово доконаного виду зшити намета́ти 2 дієслово доконаного виду накидати; народити — про тварин  Орфографічний словник української мови
2. наметати — НАМЕТА́ТИ¹, намета́ю, намета́єш і наме́чу, наме́чеш, док., що. 1. Накидати в одне місце в певній кількості чого-небудь. – Ферапонте, зараз мені перекидати гній поза стайню! Наметав купу перед дверима (М. Коцюбинський); Наметав раз ..  Словник української мови у 20 томах
3. наметати — НАМЕТА́ТИ¹, намета́ю, намета́єш і наме́чу, наме́чеш, док., перех. 1. Накидати в одне місце у певній кількості чого-небудь. — Ферапонте, зараз мені перекидати гній поза стайню! Наметав купу перед дверима (Коцюб., II, 1955, 396).  Словник української мови в 11 томах