намулювати

НАМУ́ЛЮВАТИ¹, ює, недок., НАМУ́ЛИТИ, лить, док. Наносити що-небудь течією води, хвилями і т. ін.

НАМУ́ЛЮВАТИ², юю, юєш, недок., НАМУ́ЛЯТИ, яю, яєш і НАМУ́ЛИТИ, лю, лиш, док., перех. Тертям об що-небудь пошкоджувати тіло (перев. ноги).

На першій же екскурсії Тіма намуляв ноги, і ввечері довелося йому ходити босому (Ів., Таємниця, 1959, 43);

// Натирати чим-небудь до болю, до пошкодження якусь частину тіла.

Йому плече намуляла рушниця (Голов., Близьке.., 1948, 86);

— А мені, серденько, так паляниці намулили спину, так намулили (Тесл., З книги життя, 1949, 11).

◊ Наму́лювати (наму́ляти, наму́лити) о́чі — набридати, .надоїдати кому-небудь.

Вузлики з зерном так довго висіли під образами в хаті, аж намулили очі (Коцюб., II, 1955, 37).

Значення в інших словниках

1. намулювати — (завдавати болю тертям) натирати,; наминати, (з мозолями) намозолити.  Словник синонімів Полюги
2. намулювати — наму́лювати 1 дієслово недоконаного виду наносити течією наму́лювати 2 дієслово недоконаного виду пошкоджувати тертям  Орфографічний словник української мови
3. намулювати — I -ює, недок., намулити, -лить, док. Наносити що-небудь течією води, хвилями і т. ін. II -юю, -юєш, недок., намуляти, -яю, -яєш і намулити, -лю, -лиш, док., перех. Тертям об що-небудь пошкоджувати тіло (перев. ноги). || Натирати чим-небудь до болю, до пошкодження якусь частину тіла.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. намулювати — НАМУ́ЛЮВАТИ¹, ює, недок., НАМУ́ЛИТИ, лить, док. Наносити що-небудь течією води, хвилями і т. ін. Мільйони, десятки мільйонів тонн піску вимивають зараз із русла Дніпра, і намулюють озера, луки багатометровим шаром піску (із журн.  Словник української мови у 20 томах
5. намулювати — НАТЕ́РТИ (про взуття, одяг і т. ін. — тертям завдати болю, ушкодити шкіру), НАМУ́ЛЯТИ (НАМУ́ЛИТИ), СТЕ́РТИ підсил., НАМ'Я́ТИ розм., ПОШМУГЛЯ́ТИ розм.; НАМОЗО́ЛИТИ (з утворенням мозолів). — Недок.  Словник синонімів української мови
6. намулювати — Намулювати, -люю, -єш и намуля́ти, -ляю, -єш сов. в. намулити, -лю, -лиш, наму́ляти, -ляю, -єш, гл. 1) Заносить, занести иломъ. 2) Натереть, нажать. Нащо ж тобі, моя мила, так тяжко працювати, на пальчиках піхурчики намуляти. Грин. III. 325. Три пузирі крівавиї намуляла. Чуб. V. 668.  Словник української мови Грінченка