намуляний

НАМУ́ЛЯНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до наму́ляти;

// У знач. прикм.

[Незнайомий:] Подивися там, чи не намуляна шия у карого, бо чогось він увесь час мотав головою (Вас., III, 1960, 203);

В поході за намуляну ногу неодмінно покарають (Трубл., І, 1955, 62).

Значення в інших словниках

1. намуляний — наму́ляний дієприкметник натертий  Орфографічний словник української мови
2. намуляний — -а, -е. Дієприкм. пас. мин. ч. до намуляти. || у знач. прикм.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. намуляний — НАМУ́ЛЯНИЙ, а, е. 1. Дієпр. пас. до наму́ляти. Це були все робочі, тяглові коні з розбитими копитами, з намуляними шлеями грудьми (Б. Харчук); Зігрію чай. Посидимо вночі, Підсолодивши думи невеселі. Вже спить село, ухоркане за день.  Словник української мови у 20 томах