намуляний
НАМУ́ЛЯНИЙ, а, е.
1. Дієпр. пас. до наму́ляти.
Це були все робочі, тяглові коні з розбитими копитами, з намуляними шлеями грудьми (Б. Харчук);
Зігрію чай. Посидимо вночі, Підсолодивши думи невеселі. Вже спить село, ухоркане за день. Сплять язики, намуляні плітками (П. Гірник).
2. у знач. прикм. Пошкоджений тертям чого-небудь, натертий (у 1 знач.).
[Незнакомий:] Подивися там, чи не намуляна шия у карого, бо чогось він увесь час мотав головою (С. Васильченко);
В поході за намуляну ногу неодмінно покарають (М. Трублаїні).
Словник української мови (СУМ-20)