намуляний
НАМУ́ЛЯНИЙ, а, е.
1. Дієпр. пас. до наму́ляти.
Це були все робочі, тяглові коні з розбитими копитами, з намуляними шлеями грудьми (Б. Харчук);
Зігрію чай. Посидимо вночі, Підсолодивши думи невеселі. Вже спить село, ухоркане за день. Сплять язики, намуляні плітками (П. Гірник).
2. у знач. прикм. Пошкоджений тертям чого-небудь, натертий (у 1 знач.).
[Незнакомий:] Подивися там, чи не намуляна шия у карого, бо чогось він увесь час мотав головою (С. Васильченко);
В поході за намуляну ногу неодмінно покарають (М. Трублаїні).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- намуляний — наму́ляний дієприкметник натертий Орфографічний словник української мови
- намуляний — -а, -е. Дієприкм. пас. мин. ч. до намуляти. || у знач. прикм. Великий тлумачний словник сучасної мови
- намуляний — НАМУ́ЛЯНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до наму́ляти; // У знач. прикм. [Незнайомий:] Подивися там, чи не намуляна шия у карого, бо чогось він увесь час мотав головою (Вас., III, 1960, 203); В поході за намуляну ногу неодмінно покарають (Трубл., І, 1955, 62). Словник української мови в 11 томах