намулювати
НАМУ́ЛЮВАТИ¹, ює, недок., НАМУ́ЛИТИ, лить, док.
Наносити що-небудь течією води, хвилями і т. ін.
Мільйони, десятки мільйонів тонн піску вимивають зараз із русла Дніпра, і намулюють озера, луки багатометровим шаром піску (із журн.);
На луку чимало піску нанесло, а в деяких місцях намулило (з газ.).
НАМУ́ЛЮВАТИ², юю, юєш, недок., НАМУ́ЛЯТИ, яю, яєш, НАМУ́ЛИТИ, лю, лиш, док., що.
Тертям об що-небудь пошкоджувати тіло (перев. ноги).
Раптом Цимбал заявляє, що намуляв ногу (І. Багмут);
Простежте за тим, аби взуття було зручним і не намулювало ноги (із журн.);
// Натирати чим-небудь якусь частину тіла до болю, до пошкодження.
Дуже ярмо намулило мені шию (Леся Українка);
Мені намуляло спину, і я схиляюсь на Осадчого, що безтурботно сопе (Б. Антоненко-Давидович);
Йому плече намуляла рушниця (С. Голованівський).
Значення в інших словниках
- намулювати — (завдавати болю тертям) натирати,; наминати, (з мозолями) намозолити. Словник синонімів Полюги
- намулювати — наму́лювати 1 дієслово недоконаного виду наносити течією наму́лювати 2 дієслово недоконаного виду пошкоджувати тертям Орфографічний словник української мови
- намулювати — I -ює, недок., намулити, -лить, док. Наносити що-небудь течією води, хвилями і т. ін. II -юю, -юєш, недок., намуляти, -яю, -яєш і намулити, -лю, -лиш, док., перех. Тертям об що-небудь пошкоджувати тіло (перев. ноги). || Натирати чим-небудь до болю, до пошкодження якусь частину тіла. Великий тлумачний словник сучасної мови
- намулювати — НАТЕ́РТИ (про взуття, одяг і т. ін. — тертям завдати болю, ушкодити шкіру), НАМУ́ЛЯТИ (НАМУ́ЛИТИ), СТЕ́РТИ підсил., НАМ'Я́ТИ розм., ПОШМУГЛЯ́ТИ розм.; НАМОЗО́ЛИТИ (з утворенням мозолів). — Недок. Словник синонімів української мови
- намулювати — НАМУ́ЛЮВАТИ¹, ює, недок., НАМУ́ЛИТИ, лить, док. Наносити що-небудь течією води, хвилями і т. ін. НАМУ́ЛЮВАТИ², юю, юєш, недок., НАМУ́ЛЯТИ, яю, яєш і НАМУ́ЛИТИ, лю, лиш, док., перех. Тертям об що-небудь пошкоджувати тіло (перев. ноги). Словник української мови в 11 томах
- намулювати — Намулювати, -люю, -єш и намуля́ти, -ляю, -єш сов. в. намулити, -лю, -лиш, наму́ляти, -ляю, -єш, гл. 1) Заносить, занести иломъ. 2) Натереть, нажать. Нащо ж тобі, моя мила, так тяжко працювати, на пальчиках піхурчики намуляти. Грин. III. 325. Три пузирі крівавиї намуляла. Чуб. V. 668. Словник української мови Грінченка