намулювання
НАМУ́ЛЮВАННЯ¹, я, с.
Дія за знач. наму́лювати¹.
Делювіальні відклади, що є на дні балок і частково в річкових долинах, утворилися внаслідок намулювання делювіальними водами (з наук. літ.);
Намулювання піску та глини відбувається за рахунок змиву землі під час великих дощів (з навч. літ.).
НАМУ́ЛЮВАННЯ², я, с.
Дія за знач. наму́лювати².
Коли ноги натерли, місця намулювання змащують міцним розчином марганцівки, заклеюють бактерицидним лейкопластирем (із журн.);
Надмірне зрізання живого рогу копита призводить до намулювання та інших пошкоджень (з навч. літ.).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- намулювання — наму́лювання 1 іменник середнього роду нанесення течією наму́лювання 2 іменник середнього роду пошкоджування тертям Орфографічний словник української мови
- намулювання — I -я, с. Дія за знач. намулювати I. II -я, с. Дія за знач. намулювати II. Великий тлумачний словник сучасної мови
- намулювання — НАМУ́ЛЮВАННЯ і, я, с. Дія за знач. наму́лювати¹. НАМУ́ЛЮВАННЯ², я, с. Дія за знач. наму́лювати². Словник української мови в 11 томах