наобіцяти

НАОБІЦЯ́ТИ, я́ю, я́єш, док., перех., розм. Багато пообіцяти.

— Я вже їй і так багато дечого наобіцяла.. та все нічим віддати (Мирний, І, 1954, 52);

Оцей відставний полковник наобіцяв усім добра, забив баки своєю дурною казочкою (Чаб., Тече.., 1961, 27).

◊ Золоті́ го́ри наобіця́ти — те саме, що Золоті́ го́ри обіця́ти ( див. гора́).

— Ти відірвав людей від їхньої домівки, від їхньої рідні. Ти наобіцяв їм золоті гори (Руд., Вітер.., 1958, 177).

Значення в інших словниках

1. наобіцяти — наобіця́ти дієслово доконаного виду розм.  Орфографічний словник української мови
2. наобіцяти — -яю, -яєш, док., перех., розм. Багато пообіцяти.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. наобіцяти — НАОБІЦЯ́ТИ, я́ю, я́єш, док., чого, що, розм. Багато пообіцяти. – Я вже їй і так багато дечого наобіцяла .. та все нічим віддати (Панас Мирний); Оцей відставний полковник наобіцяв усім добра, забив баки своєю дурною казочкою (М. Чабанівський).  Словник української мови у 20 томах