напивати
НАПИВА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., НАПИ́ТИ, п’ю́, п’є́ш, док., розм. Випивати яку-небудь кількість чогось.
— Що він зробив? — допитував Яць.. — Продав [грунт], і не знаю за кілько. Вже другий тиждень напиває десь (Фр., II, 1950, 211);
— А нащо ж ви радите оддати Гафійку в найми? — Раджу. Однаково пропаде дівка. Наїсть, нап’є вдома, тобі ж гірше буде… А їй одна доля — у наймах (Коцюб., II, 1955, 17);
— Ось, багато напили, наїли, один втік, а цей неплатоспроможний! — швидко тараторила офіціантка (Цюпа, Вічний вогонь, 1960, 140).
Словник української мови (СУМ-11)