наповнювання —
напо́внювання іменник середнього роду
Орфографічний словник української мови
наповнювання —
-я, с. Дія за знач. наповнювати.
Великий тлумачний словник сучасної мови
наповнювання —
НАПО́ВНЮВАННЯ, я, с. Дія за знач. напо́внювати. Просторовість континується як наповненість, через наявність, сусідство що у процесі спів-наявності, наповнювання, розігрують як “простір”, так і “час”. Умовно цей простір можна було б назвати “простором спів-наявності” (з наук. літ.).
Словник української мови у 20 томах