напосідливий

НАПОСІ́ДЛИВИЙ, а, е, розм.

1. Те саме, що насти́рливий.

— Годі вже, годі… — відмахнувся од напосідливої плетухи Бровко, а в самого аж губи тряслися (Добр., Тече річка.., 1961, 246).

2. Який напосідається (у 1, 2, 5 знач.).

Потім обліпили [комунари] його з усіх боків, мов та напосідлива комашня (Мик., II, 1957, 566);

Байда навіть не оглянувся. Напосідлива думка за всяку ціну стати знову на роботу підганяла його на шахту (Панч, І, 1956, 436);

Змучений бентежними думками, тільки-но задрімає [гетьман Косінський] тривожно, як одразу схоплюється від напосідливих і страшних кошмарів (Ле, Наливайко, 1957, 83).

Значення в інших словниках

1. напосідливий — напосі́дливий прикметник розм.  Орфографічний словник української мови
2. напосідливий — див. нав'язливий  Словник синонімів Вусика
3. напосідливий — -а, -е, розм. 1》 Те саме, що настирливий. 2》 Який напосідається (у 1, 2, 5 знач.).  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. напосідливий — НАПОСІ́ДЛИВИЙ, а, е, розм. 1. Те саме, що насти́рливий. – Годі вже, годі... – відмахнувся од напосідливої плетухи Бровко, а в самого аж губи тряслися (С. Добровольський). 2. Який напосідається (у 1, 2, 5 знач.).  Словник української мови у 20 томах
5. напосідливий — НАВ'Я́ЗЛИВИЙ (про людей, рідше тварин — який викликає роздратування своїм частим звертанням, вимогою уваги до себе і т. ін.; перев.  Словник синонімів української мови
6. напосідливий — Напосі́дливий, -ва, -ве  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
7. напосідливий — Напосідливий, -а, -е Настойчивый.  Словник української мови Грінченка