напрямити —
напрями́ти дієслово доконаного виду
Орфографічний словник української мови
напрямити —
[напр'амитие] -мл'у, -миш, -миемо, -миете, -мл'ат'; нак. -ми, -м'іт'
Орфоепічний словник української мови
напрямити —
див. напрямляти.
Великий тлумачний словник сучасної мови
напрямити —
НАПРЯМИ́ТИ див. напрямля́ти.
Словник української мови у 20 томах
напрямити —
НАВО́ДИТИ (надавати зброї, оптичному приладу і т. ін. певної спрямованості, повертаючи в бік когось, чогось), НАСТАВЛЯ́ТИ, НАПРАВЛЯ́ТИ, СПРЯМО́ВУВАТИ, СКЕРО́ВУВАТИ, НАПРЯМЛЯ́ТИ рідше; НАЦІ́ЛЮВАТИ (НАЦІЛЯ́ТИ) (на якусь конкретну, точну ціль). — Док.
Словник синонімів української мови
напрямити —
Напрямити, -ся см. напрямляти, -ся.
Словник української мови Грінченка