1. Словник української мови в 11 томах

напрямити

НАПРЯМИ́ТИ див. напрямля́ти.

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. напрямити — напрями́ти дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. напрямити — [напр'амитие] -мл'у, -миш, -миемо, -миете, -мл'ат'; нак. -ми, -м'іт' Орфоепічний словник української мови
  3. напрямити — див. напрямляти. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. напрямити — НАПРЯМИ́ТИ див. напрямля́ти. Словник української мови у 20 томах
  5. напрямити — НАВО́ДИТИ (надавати зброї, оптичному приладу і т. ін. певної спрямованості, повертаючи в бік когось, чогось), НАСТАВЛЯ́ТИ, НАПРАВЛЯ́ТИ, СПРЯМО́ВУВАТИ, СКЕРО́ВУВАТИ, НАПРЯМЛЯ́ТИ рідше; НАЦІ́ЛЮВАТИ (НАЦІЛЯ́ТИ) (на якусь конкретну, точну ціль). — Док. Словник синонімів української мови
  6. напрямити — Напрямити, -ся см. напрямляти, -ся. Словник української мови Грінченка