напрямити
напрями́ти
[напр'амитие]
-мл'у, -миш, -миемо, -миете, -мл'ат'; нак. -ми, -м'іт'
Джерело:
Орфоепічний словник української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- напрямити — напрями́ти дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
- напрямити — див. напрямляти. Великий тлумачний словник сучасної мови
- напрямити — НАПРЯМИ́ТИ див. напрямля́ти. Словник української мови у 20 томах
- напрямити — НАВО́ДИТИ (надавати зброї, оптичному приладу і т. ін. певної спрямованості, повертаючи в бік когось, чогось), НАСТАВЛЯ́ТИ, НАПРАВЛЯ́ТИ, СПРЯМО́ВУВАТИ, СКЕРО́ВУВАТИ, НАПРЯМЛЯ́ТИ рідше; НАЦІ́ЛЮВАТИ (НАЦІЛЯ́ТИ) (на якусь конкретну, точну ціль). — Док. Словник синонімів української мови
- напрямити — НАПРЯМИ́ТИ див. напрямля́ти. Словник української мови в 11 томах
- напрямити — Напрямити, -ся см. напрямляти, -ся. Словник української мови Грінченка