1. Орфоепічний словник української мови

напрямок

на́прямок

[напр'амок]

-мку, м. (на) -мку, мн. -мкие, -мк'іў

Джерело: Орфоепічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. напрямок — коли напрям, а коли напрямок Словники фіксують ці іменники як семантично тотожні. Одначе останнім часом помітною стала тенденція стилістичного розрізнення їх. «Уроки державної мови» з газети «Хрещатик»
  2. напрямок — на́прямок іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  3. напрямок — -мку, ч. Те саме, що напрям. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. напрямок — НА́ПРЯМОК, мку, ч. Те саме, що на́прям. Тепер Соломія вагалась, в якому напрямку йти (М. Коцюбинський); Юнак пішов далі, намагаючися весь час триматися вірного напрямку – на північ (О. Донченко); Нема що таїти, покійник .. Словник української мови у 20 томах
  5. напрямок — НА́ПРЯМ (простір, куди спрямована певна дія, рух або де перебуває хто-небудь, міститься що-небудь), НА́ПРЯМОК, БІК, СТОРОНА́ (напрям або місцевість, що лежить у цьому напрямі). Тарас і Катенька пішли через міст у напрямі до Зимового палацу (О. Словник синонімів української мови
  6. напрямок — На́прямок, -мку, в -мку; -мки, -мків Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. напрямок — НА́ПРЯМОК, мку, ч. Те саме, що на́прям. Тепер Соломія вагалась, в якому напрямку йти (Коцюб., І, 1955, 362); Юнак пішов далі, намагаючися весь час триматися вірного напрямку — на північ (Донч. Словник української мови в 11 томах
  8. напрямок — Напря́мок, -мку м. = напрям. Грицько... з усім напрямком свого тихого пахарського життя. Мир. ХРВ. 391. Словник української мови Грінченка