напрямок

НА́ПРЯМ (простір, куди спрямована певна дія, рух або де перебуває хто-небудь, міститься що-небудь), НА́ПРЯМОК, БІК, СТОРОНА́ (напрям або місцевість, що лежить у цьому напрямі). Тарас і Катенька пішли через міст у напрямі до Зимового палацу (О. Ільченко); Вибиваючи ворога з кварталу в квартал, радянські війська уже притиснули його з трьох напрямків до Дунаю (О. Гончар); Кругом корчми слалося на всі боки рівне поле (І. Нечуй-Левицький); Три чорних танки з-за горба Вилазять з трьох сторін (М. Бажан).

НА́ПРЯМ (лінія руху кого-, чого-небудь), НА́ПРЯМОК, КЕРУ́НОК рідше; КУРС (лінія руху судна, літака тощо); МАРШРУ́Т (наперед визначений шлях їзди, проходження тощо); ШЛЯХ, ДОРО́ГА, ПУТЬ заст., поет. (напрям руху в який-небудь бік, до певного місця). На четвертий день вітер змінив напрям (З. Тулуб); Один з танків бере напрямок сюди, важко перевалюючись по нерівностях (О. Гончар); Морем пливла навантажена шхуна і тримала курс на захід (Ю. Яновський); На ранок загони, кожен своїм маршрутом, дісталися до невеличкого хутора Майбутнього (М. Шеремет); Шлях у місто мені вже знайомий був, — кілька раз з дядьком та з дядиною їздили у ярмарок: нічого було питати дорогу (Панас Мирний); На піску Калуги Для мандрівок зоряних путі Креслив, повний мудрої напруги, Ціолковський в віщій глухоті!.. (М. Рильський).

НА́ПРЯМ (шлях діяльності кого-небудь, розвитку якого-небудь явища, дії і т. ін.), НА́ПРЯМОК, ЛІ́НІЯ, СПРЯМО́ВАНІСТЬ, СПРЯМУВА́ННЯ (СПРЯМО́ВАННЯ), СКЕРО́ВАНІСТЬ, НАПРА́ВЛЕНІСТЬ рідше (шлях розвитку чого-небудь з певною орієнтацією); КУРС (перев. у політиці, стратегії розвитку чого-небудь); ПОВОРО́Т, ОБОРО́Т розм. (новий напрям у перебігу, розвитку чого-небудь). Обидва факти міцно поєдналися, вплинули на його долю, змінивши напрям цілого життя (Ю. Яновський); — Хіба тут є що нове? Людина тільки потверджує постанови свого попередника. — І тим показує, що й сама буде триматися того ж напрямку (Г. Хоткевич); (Лікар:) Людина собі встановилась, вибрала собі свою лінію, має обов'язки, сім'ю (Леся Українка); Генерал.. напружено думав, як зірвати майбутній мітинг на стадіоні, цілком змінити його спрямованість (В. Собко); Генеральний курс розвитку авіаційної промисловості; Від такого трагічного повороту справи у Юрка на голові чуб піднявся, як на їжакові колючки (С. Чорнобривець).

НА́ПРЯМ (сукупність суспільних, політичних, наукових, мистецьких і т. ін. поглядів, принципів, що характеризують певну групу людей, об'єднуючи їх), НА́ПРЯМОК, ТЕЧІЯ́, СТРУ́МІНЬ (напрям, що не встиг ще сформуватися або не набув виразних, характерних ознак); ШКО́ЛА (перев. про мистецтво та науку — напрям, що об'єднує невелику групу однодумців і характеризується досить чіткими, продуманими принципами). На арену нашого літературного життя виступає громадка молодих людей.., що з часом може цілій нашій літературі надати новий, досі в ній небувалий напрям (І. Франко); Єдиним критерієм для редакції буде художність твору.. без жодної вузької фракційності, без обмеження якоюсь школою чи напрямком (В. Еллан); Була в Малому театрі.. течія романтико-героїчна (М. Рильський); Демократичний струмінь у літературі; З французьких книжок, окрім Жорж Занда, я мало читала в первотворі, більш у перекладах і то з новітніх натуралістів школи Золя (Леся Українка).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. напрямок — коли напрям, а коли напрямок Словники фіксують ці іменники як семантично тотожні. Одначе останнім часом помітною стала тенденція стилістичного розрізнення їх. «Уроки державної мови» з газети «Хрещатик»
  2. напрямок — на́прямок іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  3. напрямок — [напр'амок] -мку, м. (на) -мку, мн. -мкие, -мк'іў Орфоепічний словник української мови
  4. напрямок — -мку, ч. Те саме, що напрям. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. напрямок — НА́ПРЯМОК, мку, ч. Те саме, що на́прям. Тепер Соломія вагалась, в якому напрямку йти (М. Коцюбинський); Юнак пішов далі, намагаючися весь час триматися вірного напрямку – на північ (О. Донченко); Нема що таїти, покійник .. Словник української мови у 20 томах
  6. напрямок — На́прямок, -мку, в -мку; -мки, -мків Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. напрямок — НА́ПРЯМОК, мку, ч. Те саме, що на́прям. Тепер Соломія вагалась, в якому напрямку йти (Коцюб., І, 1955, 362); Юнак пішов далі, намагаючися весь час триматися вірного напрямку — на північ (Донч. Словник української мови в 11 томах
  8. напрямок — Напря́мок, -мку м. = напрям. Грицько... з усім напрямком свого тихого пахарського життя. Мир. ХРВ. 391. Словник української мови Грінченка