1. Словник української мови в 11 томах

напрямець

НАПРЯМЕ́ЦЬ, присл., розм. Те саме, що напрямки́.

Ні доріг, ні стежок дід ніколи не визнавав — завжди йшов напрямець (Хотк., І, 1966, 81);

Він [вітер] біжить напрямець, Добіга до алеї І затих, і — кінець (Криж., Срібне весілля, 1957, 308);

Не дати говорити зараз — тільки народ збаламутити: такого самі вигадають, що гірш за всяку правду. Отож і вирішив Цигуля йти напрямець. — Кажи, Гордію. Що вже не є, гарні чи недобрі вісті — розповідай (Головко, II, 1957, 325).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. напрямець — напряме́ць прислівник незмінювана словникова одиниця розм. Орфографічний словник української мови
  2. напрямець — див. навмання; навпростець Словник синонімів Вусика
  3. напрямець — присл., розм. Те саме, що напрямки. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. напрямець — Навпростець, навпрост, просто Словник чужослів Павло Штепа
  5. напрямець — НАПРЯМЕ́ЦЬ, присл., розм. Те саме, що напрямки́. Ворона напрямець літає, та ніколи дома не ночує (Номис); Ні доріг, ні стежок дід ніколи не визнавав – завжди йшов напрямець (Г. Хоткевич); Він [вітер] біжить напрямець, Добіга до алеї І затих, і – кінець (С. Крижанівський). Словник української мови у 20 томах
  6. напрямець — ВІДВЕ́РТО (не хитруючи, не лицемірячи), ВІДКРИ́ТО, ЩИ́РО, ПРЯ́МО, ЧЕ́СНО, ЩИРОСЕ́РДНО, ВОЧЕВИ́ДЬ, НАВПРОСТЕ́ЦЬ (НАПРОСТЕ́ЦЬ), НАВПРЯМКИ́ (НАПРЯМКИ́), НАПРЯМЕ́ЦЬ розм., НА́ЧИСТО розм., НАЧИСТОТУ́ розм., НАВПРОШКИ́ розм., В ЛОБ розм. Словник синонімів української мови
  7. напрямець — Напряме́ць, навпряме́ць, присл. Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  8. напрямець — Напряме́ць нар. = навпростець. Напрямець тільки ворони літають. Ном. № 11405. Словник української мови Грінченка