напрям
НА́ПРЯМ, у, ч.
1. Лінія руху або лінія розміщення кого-, чого-небудь.
Євгеній ішов із Регіною вулицею в напрямі її помешкання (Фр., VII, 1951, 249);
Вчитель почекав, доки вона [бджола] полетіла, і простежив очима за напрямом її льоту (Ю. Янов., II, 1954, 117);
На четвертий день вітер змінив напрям (Тулуб, В степу.., 1964, 265);
Він пізнавав вулиці тільки по їх.. напряму (Руд., Вітер.., 1958, 112).
2. Шлях діяльності, розвитку кого-, чого-небудь; спрямованість якоїсь дії, явища.
Я знаю, що ти і всі наші дивуєтесь моїй психології в сьому напрямі, але вже така вона — що робить (Л. Укр., V, 1956, 380);
Основним напрямом розвитку гірничорудної промисловості є широке застосування відкритих гірничих робіт (Ком. Укр., 6, 1960, 25);
// Спрямованість думок, інтересів.
Тихович бігає по хаті в нервовому роздратуванні.. Але помалу-малу думки його приймають інший напрям (Коцюб., І, 1955, 222).
3. Суспільна, наукова, літературна і т. ін. школа, течія, угруповання.
Всіляко підтримуючи демократичний напрям в українській літературі, він [М. Черни-шевський] дуже високо оцінював творчість Шевченка (Цюпа, Україна.., 1960, 25);
Мічурінське вчення являє собою новий напрям у біологічній науці (Юним мічур.., 1955, 4).
4. Ділянка фронту, що розгортає воєнні дії в який-небудь бік.
Червона кіннота на Київському напрямі прорвала фронт польських армій (Гончар, II, 1959, 297);
Наші війська розгорнули наступальні дії на Курському, Харківському, Луганському і Ростовському напрямах (Ком. Укр., 10, 1964, 21).
Значення в інших словниках
- напрям — (спрямування дії) напрямок, (до місцевості) сторона, бік, (рух) дорога, шлях, (літака, судна) курс, (подорожі) маршрут; (про шляхи розвитку діяльності) лінія, напрямок, спрямованість, (суспільний, науковий) течія. Словник синонімів Полюги
- напрям — на́прям іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
- напрям — НАПРЯМ, НАПРЯМОК -у. В усіх значеннях вживаються паралельно, але коли йдеться про лінію фізичного руху на невеликих відстанях, частіше вживається слово напрямок (вітер змінних напрямків), в інших значеннях переважає напрям. Літературне слововживання
- напрям — НАПРЯМОК, керунок; (руху) курс; (творчости) лінія, спрямовання <суч. спрямування>, спрямованість, п. фарватер; (у науці) школа, течія, угруповання. Словник синонімів Караванського
- напрям — [напр'ам] -му, м. (на) -м'і, мн. -мие, -м'іў Орфоепічний словник української мови
- напрям — -у, ч. 1》 Лінія руху або лінія розміщення кого-, чого-небудь. 2》 Шлях діяльності, розвитку кого-, чого-небудь; спрямованість якоїсь дії, явища. || Спрямованість думок, інтересів. 3》 Суспільна, наукова, літературна і т. ін. школа, течія, угруповання. Великий тлумачний словник сучасної мови
- напрям — НА́ПРЯМ, у, ч. 1. Лінія руху або лінія розміщення кого-, чого-небудь. Євгеній ішов із Регіною вулицею в напрямі її помешкання (І. Франко); Вчитель почекав, доки вона [бджола] полетіла, і простежив очима за напрямом її льоту (Ю. Словник української мови у 20 томах
- напрям — НА́ПРЯМ (простір, куди спрямована певна дія, рух або де перебуває хто-небудь, міститься що-небудь), НА́ПРЯМОК, БІК, СТОРОНА́ (напрям або місцевість, що лежить у цьому напрямі). Тарас і Катенька пішли через міст у напрямі до Зимового палацу (О. Словник синонімів української мови
- напрям — На́прям, -му, -мові; на́прями, -мів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- напрям — Напрям, -му м. Направленіе. Воно б можно це зробити (читальню), та як би всі такого напряму, як я. Славяносерб. у. Словник української мови Грінченка