напрям
НА́ПРЯМ, у, ч.
1. Лінія руху або лінія розміщення кого-, чого-небудь.
Євгеній ішов із Регіною вулицею в напрямі її помешкання (І. Франко);
Вчитель почекав, доки вона [бджола] полетіла, і простежив очима за напрямом її льоту (Ю. Яновський);
На четвертий день вітер змінив напрям (З. Тулуб);
Пластинки кісткової тканини перехрещуються в тих напрямах, у яких кістки зазанають найбільшого розтягу або стиску (з навч. літ.).
2. Шлях діяльності, розвитку кого-, чого-небудь; спрямованість якоїсь дії, явища.
Я знаю, що ти і всі наші дивуєтесь моїй психології в сьому напрямі, але вже така вона – що робить (Леся Українка);
Між листом та секретаркою не було ніякого зовнішнього зв'язку, та для Мишуні Бойченка .. обидва факти міцно поєдналися, вплинули на його долю, змінивши напрям цілого життя (Ю. Яновський);
// Спрямованість думок, інтересів.
Тихович бігає по хаті в нервовому роздратуванні .. Але помалу-малу думки його приймають інший напрям (М. Коцюбинський).
3. Суспільна, наукова, літературна і т. ін. школа, течія, угруповання.
Іджі був не тільки філософом неоплатонічного напряму, але ще й філологом, дуже добрим арабським філологом (А. Кримський);
Літературний напрям – не просто сукупність тих чи інших заяв, декларацій, маніфестів, а реально існуюча спільність у творчій праці значного числа письменників, складова частина літературного процесу певної епохи (з наук. літ.).
4. Ділянка фронту, що розгортає воєнні дії в який-небудь бік.
Всю друкарню розбило, коли вона переїздила з винзаводу ближче до Північної сторони, де був напрям головного удару ворога (В. Кучер);
Наші війська розгорнули наступальні дії на Курському, Харківському, Луганському і Ростовському напрямах (з публіц. літ.).
Значення в інших словниках
- напрям — (спрямування дії) напрямок, (до місцевості) сторона, бік, (рух) дорога, шлях, (літака, судна) курс, (подорожі) маршрут; (про шляхи розвитку діяльності) лінія, напрямок, спрямованість, (суспільний, науковий) течія. Словник синонімів Полюги
- напрям — на́прям іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
- напрям — НАПРЯМ, НАПРЯМОК -у. В усіх значеннях вживаються паралельно, але коли йдеться про лінію фізичного руху на невеликих відстанях, частіше вживається слово напрямок (вітер змінних напрямків), в інших значеннях переважає напрям. Літературне слововживання
- напрям — НАПРЯМОК, керунок; (руху) курс; (творчости) лінія, спрямовання <суч. спрямування>, спрямованість, п. фарватер; (у науці) школа, течія, угруповання. Словник синонімів Караванського
- напрям — [напр'ам] -му, м. (на) -м'і, мн. -мие, -м'іў Орфоепічний словник української мови
- напрям — -у, ч. 1》 Лінія руху або лінія розміщення кого-, чого-небудь. 2》 Шлях діяльності, розвитку кого-, чого-небудь; спрямованість якоїсь дії, явища. || Спрямованість думок, інтересів. 3》 Суспільна, наукова, літературна і т. ін. школа, течія, угруповання. Великий тлумачний словник сучасної мови
- напрям — НА́ПРЯМ (простір, куди спрямована певна дія, рух або де перебуває хто-небудь, міститься що-небудь), НА́ПРЯМОК, БІК, СТОРОНА́ (напрям або місцевість, що лежить у цьому напрямі). Тарас і Катенька пішли через міст у напрямі до Зимового палацу (О. Словник синонімів української мови
- напрям — На́прям, -му, -мові; на́прями, -мів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- напрям — НА́ПРЯМ, у, ч. 1. Лінія руху або лінія розміщення кого-, чого-небудь. Євгеній ішов із Регіною вулицею в напрямі її помешкання (Фр., VII, 1951, 249); Вчитель почекав, доки вона [бджола] полетіла, і простежив очима за напрямом її льоту (Ю. Янов. Словник української мови в 11 томах
- напрям — Напрям, -му м. Направленіе. Воно б можно це зробити (читальню), та як би всі такого напряму, як я. Славяносерб. у. Словник української мови Грінченка