напханий
НА́ПХАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до напха́ти.
Матраци тверді, напхані соломою (Н.-Лев., II, 1956, 394);
Сплять покійним сном хатини. Напхані людьми… (Граб., І, 1959, 284);
Під стіною канцелярії стояла шафа, туго напхана папками (Сміл., Сашко, 1954, 206);
// напха́но, безос. присудк. сл.
Хома, перш ніж кинути ..торбу, ради цікавості зазирнув-таки, що там у ній напхано (Гончар, III, 1959, 313).
Словник української мови (СУМ-11)