напівшепіт

НАПІВШЕ́ПІТ, поту, ч. Тиха, неголосна мова; майже шепіт.

— Товаришу начдив, — сказав Петро Чиж здивованим напівшепотом. — Іду в розвідку (Довж., І, 1958, 187);

— В живіт його [командира] поранено, — стривоженим напівшепотом розповідав один із бійців (Гончар, II, 1959, 270);

// у знач. присл. напівше́потом. Дуже тихо, майже беззвучно.

Грициха на такі тверді слова [війта].. притихла, але журу свою виливала далі перед Семенихою напівшепотом (Март., Тв., 1954, 70);

— Вікторе, забирай спорядження, їдьмо! — напівшепотом гукнув сапер (Ле, Клен. лист, 1960, 145).

Значення в інших словниках

1. напівшепіт — напівше́піт іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. напівшепіт — -поту, ч. Тиха, неголосна мова; майже шепіт. || у знач. присл. напівшепотом. Дуже тихо, майже беззвучно.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. напівшепіт — НАПІВШЕ́ПІТ, поту, ч. Тиха, неголосна мова; майже шепіт. – Товаришу начдив, – сказав Петро Чиж здивованим напівшепотом. – Іду в розвідку (О. Довженко); – В живіт його [командира] поранено, – стривоженим напівшепотом розповідав один із бійців (О.  Словник української мови у 20 томах