напільний

НАПІ́ЛЬНИЙ, а, е: Напі́льне вікно́ — вікно, розміщене в стіні, до якої примикає піч і піл.

В напільне вікно почало видніти (Вас., І, 1959, 124);

Ліворуч, коло напільного вікна, стоїть пишне ліжко (Стельмах, II, 1962, 317);

Напі́льна стіна́ — стіна в хаті, до якої примикає піч і піл.

Смакуючи, жер [вогонь] комору і вже облизував напільну стіну хати (Ле, Ю. Кудря, 1956, 268);

Жилий будинок часто розташовували на присадибній ділянці так, щоб він був звернений в бік вулиці глухою, напільною стіною (Жилий буд. колгоспника, 1956, 7).

Значення в інших словниках

1. напільний — напі́льний прикметник  Орфографічний словник української мови
2. напільний — -а, -е. Розміщений над полом. Напільне вікно.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. напільний — НАПІ́ЛЬНИЙ, а, е: Напі́льна стіна́ див. стіна́; Напі́льне (запі́льне) вікно́ див. вікно́.  Словник української мови у 20 томах
4. напільний — Напі́льний, -на, -не  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
5. напільний — Напільний, -а, -е Въ украинской хатѣ напільна стіна та, къ которой прилегаетъ печь и піл (нары), т. е. стѣна, находящаяся налѣво отъ входа. напільне вікно. Окно, помѣщающееся въ помянутой стѣнѣ. Вас. 193. Чи ти чула, матусенько, як я в тебе була, під напільним віконечком як голубка гула. Мет. 275.  Словник української мови Грінченка