народолюбець
НАРОДОЛЮ́БЕЦЬ, бця, ч. Той, хто любить народ.
Російські та українські революціонери-демократи бачили в ньому [Т. Г. Шевченку] те, чим він саме був: великого народолюбця, правдолюбця, непримиренного борця проти соціального та національного гніту (Рильський, III, 1955, 258).
Словник української мови (СУМ-11)