народолюбець
НАРОДОЛЮ́БЕЦЬ, бця, ч.
Той, хто любить народ.
Хіба, мовляв, мало наших покійних народолюбців, котрих слід пом'янути збірниками (Панас Мирний);
Російські та українські революціонери-демократи бачили в ньому [Т. Г. Шевченку] те, чим він саме був: великого народолюбця, правдолюбця, непримиренного борця проти соціального та національного гніту (М. Рильський).
Словник української мови (СУМ-20)