народолюбний

НАРОДОЛЮ́БНИЙ, а, е.

Який любить народ, з любов'ю ставиться до нього.

Народолюбний учитель шкіл став на заваді різним прислужникам та чиновникам (із журн.);

// В основі якого покладено народолюбство.

Вихована в дусі народолюбних традицій свого батька, вона [Старицька-Черняхівська] близько зійшлася замолоду з Лесею Українкою, поділяла її радикалізм і громадську мужність (Б. Антоненко-Давидович);

Сей парламент сільський.., цей зразок мого народолюбного ідеалу викидає на смітник старого свого слугу (Г. Хоткевич).

Значення в інших словниках

1. народолюбний — народолю́бний прикметник  Орфографічний словник української мови
2. народолюбний — -а, -е. Який любить народ, з любов'ю ставиться до нього.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. народолюбний — Народолю́бний, -на, -не  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
4. народолюбний — НАРОДОЛЮ́БНИЙ, а, е. Який любить народ, з любов’ю ставиться до нього.  Словник української мови в 11 томах
5. народолюбний — Народолю́бний, -а, -е Любящій народъ. Желех.  Словник української мови Грінченка