нарубаний
НАРУ́БАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до наруба́ти;
// У знач. прикм.
Незабаром вони повернулися з двома оберемками нарубаних дров (Донч., IV, 1957, 89);
В селі стояв запах.. соснової живиці з нарубаних дров (Чорн., Потік.., 1956, 4).
Словник української мови (СУМ-11)