нарубувати

НАРУ́БУВАТИ, ую, уєш, недок., НАРУБА́ТИ, а́ю, а́єш, док., перех.

1. Зрубувати яку-небудь кількість чогось.

Нарубала [лисичка] дерева, зробила саночки, запрягла бичка, сіла та й їде (Укр.. казки, 1951, 28);

Хворосту вмить нарубавши, де берег стрімкий височіє, Ми юнака поховали (Гомер, Одіссея, перекл. Б. Тена, 1963, 211);

// Рубаючи, заготовляти певну кількість чого-небудь.

Цілими днями сидів [Павло] на печі, іноді виходив з хати, щоб принести води або нарубати дров (Тют., Вир, 1964, 371).

◊ Наруба́ти дров див. дро́ва.

2. гірн. Відколюючи від пласта, видобувати яку-небудь кількість корисних копалин.

Вони вертали після зміни, нарубавши ешелон вугілля (Ю. Янов., Мир, 1956, 268);

Не злічити, як багато нарубав вугілля тато (Уп., Вірші.., 1957, 174).

Значення в інших словниках

1. нарубувати — нару́бувати дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. нарубувати — див. рубати  Словник синонімів Вусика
3. нарубувати — -ую, -уєш, недок., нарубати, -аю, -аєш, док., перех. 1》 Зрубувати яку-небудь кількість чогось. || Рубаючи, заготовляти певну кількість чого-небудь. 2》 гірн. Відколюючи від пласта, видобувати яку-небудь кількість корисних копалин.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. нарубувати — НАРУ́БУВАТИ, ую, уєш і діал. НАРУ́БЛЮВАТИ, юю, юєш, недок., НАРУБА́ТИ, а́ю, а́єш, док. 1. чого. Зрубувати яку-небудь кількість чогось.  Словник української мови у 20 томах